Поняття «страхового стажу» введено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року № 1058-IV (далі – закон № 1058), який набув чинності з 1 січня 2004 року.
З цього часу поняття «трудовий стаж» замінюється поняттям «страховий стаж» і є одним з основних факторів, що впливають на розмір майбутньої пенсії.
Під страховим стажем розуміють період, протягом якого особа або її роботодавець сплачували страхові внески в Пенсійний фонд України.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації всіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. У трудову книжку заносяться, зокрема, відомості про роботу.
Але варто зауважити, що записи у трудовій книжці про трудову діяльність працівника, що підтверджують трудовий стаж, не завжди відповідають його страховому стажу.
Так, трудовий стаж до 1 січня 2004 року зараховується як страховий.
У випадку, якщо особа не працювала та отримувала допомогу по безробіттю або матеріальну допомогу під час підвищення кваліфікації, професійної підготовки, перепідготовки тощо, такі періоди включаються у страховий стаж.
Для того щоб у страховий стаж було зараховано один робочий місяць, сума внеску в Пенсійний фонд повинна бути не менше, ніж та, що обчислена з мінімальної заробітної плати, тобто не менше розміру мінімального страхового внеску.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається у страховий стаж як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Навчання у вищому навчальному закладі до 1 січня 2004 року зараховується у трудовий стаж та автоматично стає страховим стажем. Після цієї дати період навчання у страховий стаж не зараховується, оскільки вищий навчальний заклад не сплачує страхові внески за студента. Цей період можуть зарахувати у страховий стаж за умови добровільної сплати страхового внеску не пізніше 20-го числа кожного місяця. Орієнтовний розмір внеску на даний час складає 450 гривень (37 % × 1218 грн).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи зараховується у страховий стаж як повний за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не менше, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є менше, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується у страховий стаж як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати.
У разі, якщо зазначеної доплати не було, у страховий стаж зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де ТП – тривалість періоду, що зараховується у страховий стаж і визначається у місяцях; Св – сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В – мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
В окремих випадках для підтвердження страхового стажу застрахованої особи крім трудової книжки потрібні додаткові документи, що підтверджують періоди, упродовж яких застрахованою особою страхові внески не сплачувались, але які, відповідно до законодавства про соціальне страхування, зараховуються у страховий стаж:
- довідки з попередніх місць роботи працівника про заробітну плату, з якої сплачувалися страхові внески у Фонд соціального страхування по тимчасовій утраті працездатності; листки непрацездатності;
- відомості про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності та пологах із зазначенням періодів, за які надавалися страхові виплати;
- накази про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- довідки про періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Під поняттям «загальний трудовий стаж» розуміється сумарна тривалість роботи робітником або службовцем, або в іншій суспільно-корисній діяльності, якщо їх включення у трудовий стаж передбачено чинним законодавством.
Загальний трудовий стаж відрізняється від спеціального тим, що при його обчисленні тривалість перерв у трудовій діяльності, причини звільнення й характер роботи не мають значення. Поняття загального та спеціального трудового стажу застосовувалось у пенсійному законодавстві для визначення права на призначення пенсій за віком, пенсій на пільгових умовах і за вислугу років.
Спеціальний трудовий стаж – це тривалість роботи в певних галузях народного господарства, у певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно-кліматичних умовах, за професіями, посадами. Спеціальний трудовий стаж ураховується при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років.
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам – за наявності страхового стажу не менше 35 років, серед них стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам – за наявності страхового стажу не менше 30 років, серед них стажу наукової роботи не менше 15-ти років.
Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30-ти років за переліком, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909.
Юридичний відділ ЦК Профспілки працівників освіти і науки
Загальний трудовий стаж відрізняється від спеціального тим, що при його обчисленні тривалість перерв у трудовій діяльності, причини звільнення й характер роботи не мають значення. Поняття загального та спеціального трудового стажу застосовувалось у пенсійному законодавстві для визначення права на призначення пенсій за віком, пенсій на пільгових умовах і за вислугу років.
Спеціальний трудовий стаж – це тривалість роботи в певних галузях народного господарства, у певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно-кліматичних умовах, за професіями, посадами. Спеціальний трудовий стаж ураховується при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років.
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам – за наявності страхового стажу не менше 35 років, серед них стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам – за наявності страхового стажу не менше 30 років, серед них стажу наукової роботи не менше 15-ти років.
Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30-ти років за переліком, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909.
Юридичний відділ ЦК Профспілки працівників освіти і науки
Джерело: osvita.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар